Мета статті – дослідити сучасний стан орендних земельних відносин у сільському господарстві Житомирської області та запропонувати шляхи їх удосконалення. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи: діалектичний метод наукового пізнання – розгляд сутності орендних земельних відносин; абстрактно-логічний метод – формування пропозицій та висновків. Результати дослідження. Нині оренда землі становить основу формування земельних відносин у сільському господарстві. Сільськогосподарські підприємства здійснюють свою діяльність переважно на орендованих землях, частка яких перевищує 90%. Як встановлено, переважна більшість сільськогосподарських товаровиробників Житомирської області укладають договори оренди з суб’єктами господарювання, які були утворені в результаті ринкових трансформацій (59,3%). Найпоширенішою формою плати за оренду земельних паїв є натуральна (53%). Найбільше договорів оренди укладається терміном на 8-10 років (48,7%). За розміром орендної плати переважає ставка 4-5% від нормативної грошової оцінки. Елементи наукової новизни. Обґрунтовано необхідність уведення механізму регулювання граничного розміру орендованих земель, що перебувають у користуванні однієї фізичної чи юридичної особи. Практична значущість. Розроблено пропозиції щодо унормування максимальної площі земельних угідь, що можуть перебувати у користуванні (у т.ч. на правах оренди, емфітевзису і т.д.) одного суб’єкта землекористування (фізичної чи юридичної особи). У разі, якщо фактичний розмір землекористування перевищуватиме граничні показники, то за кожен наступний гектар землекористувач зобов’язаний буде сплатити земельний податок у підвищеному розмірі. Табл.: 3. Рис.: 1. Бібліогр.: 14
орендні земельні відносини; термін оренди; землі сільськогосподарського призначення; орендна плата; сільськогосподарські товаровиробники