Мета статті – оцінити реалістичність неоліберальних доктрин щодо «запуску» ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення та потенційного зростання податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, збільшення надходжень кредитних ресурсів й інвестицій в агропромисловий сектор та щорічного додаткового приросту ВВП країни у разі запровадження такої моделі. Методика дослідження. За основу досліджень слугували загальнонаукові та економічні методи, наукові праці українських і зарубіжних учених з питань ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, трансформації сировинних економік та глобальних викликів, пов’язаних зі змінами клімату й продовольчою безпекою. Аналітико-статистичний інструментарій та емпіричний підхід дали змогу обрахувати переваги у довгостроковій перспективі земельно-орендних відносин порівняно з відчуженням земельних ділянок, обчислити орієнтовні надходження коштів до державного і місцевого бюджетів, оцінити рівень інвестиційної привабливості аграрного сектору та реалістичність додаткового щорічного приросту ВВП країни при запровадженні ліберальної моделі ринкового обігу прав на земельні ділянки. Абстрактно-логічні міркування дозволили визначити ризики України у разі відсутності ефективної системи інституційних механізмів щодо стримувань і противаг деструктивним процесам у сфері земельних відносин, а також сформулювати відповідні пропозиції й висновки. Результати дослідження. Доведено, що у довгостроковій перспективі доцільніше як щодо земельних ділянок державної й комунальної власності, так і для громадян – власників земельних паїв, розвивати орендно-земельні відносини порівняно з їх продажем. Спростовано завищені очікування від запровадження неоліберальних підходів до ринкового обігу земель стосовно обсягів надходжень податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, збільшення інвестицій в аграрний сектор економіки та можливостей кредитування підприємств під заставу сільськогосподарських угідь. Висвітлено етапи земельної реформи, розпочатої з 1990-х років. Розкрито окремі чинники, які призвели до загострення глобальної конкуренції за земельні і водні ресурси та посилення контролю транснаціональних корпорацій на агропродовольчих ринках. Елементи наукової новизни. Визначено можливі ризики від застосування неоліберальних підходів до запровадження ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення у ситуації критичної залежності макрофінансової і валютної стабільності країни від зовнішніх запозичень. Практична значущість. Окремі положення можуть бути використані під час доопрацювання проектів законодавчих, інших нормативних актів щодо правових, організаційно-економічних, соціальних та екологічних засад ринкового обігу сільськогосподарських угідь. Табл.: 2. Рис.: 1. Бібліогр.: 39
ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення; земельно-орендні відносини; бюджети усіх рівнів; кредитування аграрних підприємств; інвестиції в сільське господарство; валовий внутрішній продукт