ISSN 2413-2322 (Online)

ISSN 2221-1055 (Print)

УДК: 338.43 DOI: https://doi.org/10.32317/2221-1055.202008052
Управління та інформаційне забезпечення

Генезис та розвиток сільськогосподарських дорадчих служб в Україні / Безус Р.М., Дубчак М.О. // Економіка АПК. - 2020. - № 8 - С. 52

Мета статті – розглянути становлення, актуальні проблеми та подальший розвиток сільськогосподарських дорадчих служб в Україні. Методика дослідження. Використано діалектичні методи пізнання та монографічний метод (для аналізу законодавства, праці українських і зарубіжних учених з проблеми консультаційних послуг у сільському господарстві), емпіричні та графічні методи (для оцінки й демонстрації структури організаційних форм і методів маркетингу консультаційних послуг), абстрактно-логічний метод (для теоретичних узагальнень та формулювання висновків). Результати дослідження. Встановлено, що інститут сільськогосподарських дорадчих служб є потужним інструментом, який допомагає дрібним власникам в Україні розірвати цикл низької продуктивності, вразливості та бідності. Надаючи фермерам знання та інструменти щодо сучасної сільськогосподарської практики, сільськогосподарські консультаційні послуги можуть стати критичною силою змін. Однак розвиток консультаційних організацій в Україні зараз наражається на такі виклики, як низький рівень державної підтримки сільськогосподарської дорадчої діяльності, недоукомплектованість сільськогосподарських дорадчих служб та заплутані механізми співпраці між офіційними установами й сільськогосподарськими дорадчими службами тощо. Елементи наукової новизни. Досліджено сучасні перспективи і проблеми сільськогосподарських дорадчих служб в Україні. Виявлено перспективні точки розвитку і вдосконалення таких організацій для забезпечення підтримки подальшого розвитку сільських територій в Україні. Зокрема, потрібні урядові програми підтримки сільськогосподарської дорадчої діяльності як на рівні дрібних виробників, так і на рівні місцевих органів влади, необхідним є створення механізмів співпраці між сільськогосподарськими дорадчими службами та офіційними установами в Україні, підтримка професійного розвитку дорадників та експертів. Практична значущість. Узагальнюючи отримані та проаналізовані дані, можна зробити висновок, що вчені та розробники політики аграрного розвитку можуть використовувати результати дослідження з метою розвитку сільськогосподарських дорадчих служб для підтримки сільського малого бізнесу та поліпшення рівня життя сільських громад. Табл.: 2. Рис.: 3. Бібліогр.: 14.
Ключові слова: сільськогосподарські дорадчі служби; сільськогосподарські кооперативи; розвиток села; радники; експерти; малий бізнес

Список використаних джерел

  1. Безкровний М. Ф. Організація інформаційно-консультаційної діяльності : навч. посіб. Київ : Каравела, 2009. 492 с.
  2. Бондарчук Н.В. Інформаційно-консультаційні послуги в сільському господарстві: досвід країн з розвиненою економікою. Ефективна економіка. 2010. № 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=107.
  3. Галич О. А., Сосновська О. О. Сільськогосподарське дорадництво : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2007. 368 с.
  4. Єдина комплексна стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015–2020 роки. Міністерство аграрної політики та продовольства України. URL : https://agro.me.gov.ua/ua.
  5. Кальна-Дубінюк Т.П. та ін. Формування та розвиток системи дорадництва в Україні : монографія / Т. П. Ніжин : Видавець ПП Лисенко М. М., 2014. 332 с.
  6. Кропивко М. Ф. Інформаційне забезпечення агропромислового виробництва України в ринкових умовах : моно-графія. Київ : ІАЕ УААН, 1996. 160 с.
  7. Кулаєць М. М., Безкровний М. Ф. Законодавче врегулювання надання соціально спрямованих дорадчих послуг вищими аграрними навчальними закладами. Агроінком. 2010. № 7–9. C. 74–76.
  8. Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України. URL : http://www.dorada.org.ua/about.html.
  9. Про сільськогосподарську дорадчу діяльність : Закон України від 17.06.2004 № 1807-IV. Верховна Рада України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1807-15.
  10. Стельмащук А. М., Смоленюк П. С. Дорадництво : навч. посіб. Хмельницький: ПП Гонта А.С., 2011. 160 с.
  11. Anne W. Van den Ban. Different ways of financing agricultural extension. Agricultural Research & Extension Network, Network paper. 2010. No. 106, July. Р. 1-8.
  12. Burton E. Swanson. Global Review of Good Agricultural Extension and Advisory Service. Food and agriculture organization of the United Nations (FAO), Rome 2008. URL : http://www.fao.org/3/i0261e/i0261e00.htm.
  13. Naswem A. A., Daudu S., Ejembi E. P. Legislated Policy as the Basis for Effective Extension Delivery. Journal of Agricultural Extension. 2013. Vol. 12(2) December. Р. 4-8.
  14. Quamar M. K. Modernizing National Agricultural Extension Systems: A Practical Guide for Policy-Makers of Developing Countries. Food and Agricultural Organization of the United Nations (FAO), Rome 2005. 69 p.
Читати статтю: ekonomikaapk_2020_8_p_52_59.pdf