Отримано 02.08.2021, Доопрацьовано 10.09.2021, Прийнято 30.09.2021
Використання земельних ресурсів не відповідає вимогам врівноваженого природокористування. Значна частина земель через надмірну розораність, інтенсивні процеси деградації втратила економічну родючість. Екологічний стан залучених у сільськогосподарське використання земель настільки погіршився, що тепер, оскільки земельні ресурси в агробізнесі виступають як засіб виробництва, від них залежить економічний стан господарюючих суб›єктів, так і продовольча безпека країни. Мета статті – розвинути наукове бачення стратегічного управління землекористуванням у контексті нелінійних змін на засадах дослідження якісних і кількісних ознак ґрунтових процесів, можливих ризиків та моделювання сценаріїв розвитку. Використано сукупність методів, принципів і прийомів наукового пізнання: статистичний аналіз – при характеристиці довгострокових регіональних цільових програм щодо охорони та раціонального землекористування (екологічно безпечного) на прикладі Причорноморського регіону; порівняльний аналіз – при визначенні рівня забезпеченості регіонів України екологічно безпечними землями, стану довкілля в зоні екологічно безпечного землекористування, забезпеченості екологічними територіями і придатними до трансформації, порівнянні цільових значень площ аграрних землекористувань під органічним виробництвом; графічний – для наочного відображення моделі нелінійного двоетапного управління аграрним землекористуванням в умовах невизначеності її складових. Запропоновано: шляхи формування екологічно безпечних земель (органічних) щодо цільових значень, норми і стану землекористування; взаємозв›язок планів цільового та наявного стану землекористування; облік вигід і втрат досягнення цільових значень за відповідної кількості екологічно придатних землекористувань. Визначено стратегічні вектори, напрями та очікувані результати управління аграрним землекористуванням у контексті нелінійного підходу. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтованому алгоритмі моделі нелінійного двоетапного управління аграрним землекористуванням в умовах невизначеності. Обґрунтовано прорахунки державного управління земельними ресурсами як передумови стратегічного управління аграрним землекористуванням. Представлено модель нелінійного двоетапного управління аграрним землекористуванням в умовах невизначеності. Розроблено стратегічні вектори управління аграрним землекористуванням у контексті нелінійного підходу
стратегічне управління; аграрне землекористування; нелінійність; стратегування; Цілі сталого розвитку; моделювання